Та незабаром стався конфлікт. Почали вони сперечатись хто краще годує українську родину.

Звичайний день почав доводити, що його сніданок найсмачніший, можна скуштувати ватрушку з творогом або житній пиріг з картоплею чи ріпою, а для тих, хто хоче більш легкий сніданок – шмат чорного хлібу з вареною картоплею і звісно ж чай.

    Цікаво знати: чай як «молитва», селянин пив його двічі на день.

   «А на обід та вечерю взагалі розгулятися можна. Хочеш картопля варена, смажена чи взагалі картопляна юшка з додаванням молока, і як же без головного овоча – капусти, і все це з хлібом».

    Далі в суперечку вривається Пісний день. «А в мене раціон більш здоровий: квашена капуста, редька з маслом, «мура» або «тюря».

   Цікаво: «мура», «тюря» - суміш з хлібних сухарів, розбитої картоплі, цибулі та квасу, хрону, рослинного масла і солі.

    «А з яким задоволенням їдять рубаний варений буряк з квасом та огірками».

    Сидить і хитро посміхається Святковий день та й каже: «Мій раціон від Звичайного дня хоч і не дуже відрізняється, проте я балую родини солодощами. Вони можуть поласувати сирниками зі сметаною, пряниками, печивом, цукерками».

    Хі-хі-хі, регоче Велике свято – «І ви це називаєте нормальним харчуванням?! В мій день родина смакує м'ясо до відвалу і багато житніх та пшеничних виробів та ще вина можуть випити. Ви навіть уявити не можете наскільки дорогі такі банкети».

    Цікаво знати: це як раз були ті свята з якими ми і зараз зустрічаємось у побуті – з жахливою кількістю їжі та спиртного.

   Та ж незабаром у цю суперечку вривається Рік: «Ой, що ж тут відбувається… Чи не соромно вам, всі ми, кожен по-своєму, важливі у харчуванні українських родин. Тож давайте не будемо сваритися, а будемо дружити».

    Ось такий цікавий раціон харчування був у наших предків.